Образ мудрого ватажка тухольської громади Захара Беркута (1)
Інші твіри на цю тему: 123
м'я видатного українського письменника Івана Франка відоме всьому світові. Його творчість посідає значне місце у розвитку нашої літератури. Йому належить чимало поетичних та прозових творів. На уроках української літератури ми почали знайомитися з творчим доробком письменника. Мені дуже сподобалась його повість «Захар Беркут» і її головний герой — мудрий ватажок тухольської громади.

Образ старого Захара — це втілення життєвої мудрості та принципів самого автора. Своє життя Беркут поклав на те, щоб народ його був сильним і волелюбним. Власним серцем він відчуває нещастя: тричі йому • снилося, як привалює його Сторож — священний камінь їх долини. Так боги хотіли попередити старшину про велику монгольську силу, яка йшла на його землю. Знав він, що сила тухольців слабка порівняно із монгольським військом: «Замала наша сила! Щастя наше, коли здужаємо відбити їх від свого села і відвернути від шляху: розбити їх ми не маємо надії!» Але він був мудрою людиною. Знав Беркут, що сила народу — у його єдності. Лише разом зі своїми сусідами, верховинцями і згірянами, можуть вони протистояти цій силі. Його слово — полум'я для молодих сердець воїнів-русинів: «Ну, то погинемо всі до останнього в бою, а тоді по наших трупах нехай собі монголи йдуть, куди хочуть». Але поряд із загальним нещастям випало Захарові пережити і власну трагедію. Його наймолодший син, Максим, потрапив до Бурунди-бегадира у полон. Зрадник Тугар Вовк пропонує віддати його в обмін на те, що тухольці пропустять монголів через долину. Але старець готовий пожертвувати своїм сином заради народу і громадського ладу: «Але тут діло йде про наших сусідів, верховинців і згірян, котрі спустилися на нашу оборону і тепер мусили б усі, неириготовані, погинути від монголів. Для того я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, як би він був уже в гробі»-. Ця боротьба забирає у Беркута всі сили: «Старий Захар, досі такий сильний і незламний, тепер тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице руками, ридав тяжко». Та доля була ласкавою до героїв.

Образ Захара Беркута близький авторові. Це людина з багатим досвідом та життєвою мудрістю. Він висловлює найголовніші слова цього твору, які йшли від самого Франка: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».
Іван Франко